Історія Бабинського ліцею Рівненської області Рівненського району
Кожного разу, коли лунає перший дзвінок, серця вчителів Бабинського ліцею переповнюють почуття радості і смутку. Серед тисячі навчальних закладів педагоги Бабинського ліцею є дійсно професіоналами своєї справи, що віддають свої знання, досвід, натхнення, тепло сердець молодому поколінню, виховують всебічно розвинену особистість. Від уроку до уроку. Від першого дзвоника до остатнього… Скільки їх, дитячих душ, пропустили крізь себе? Багато вже води спливло… Мінялись колективи, але завжди Бабинський ліцей відзначався високим професіоналізмом.
Ліцей у Бабині вважається престижним, а в дечому – навіть унікальним. Були роки, коли золотих медалістів налічувалося більше, ніж у двох сусідніх районах, разом узятих. Отож, розглянемо становлення освіти у селі.
В 1905 році в цьому земстві була побудована трикласна школа, в якій мали змогу навчатися 20-25 дітей, в основному хлопчики.
За тодішніми законами, всіма справами школи відав священик.
Оскільки на наших землях існував як соціальний так і національний гніт польських властей, діти навчалися на польською мовою: українська мова набула статусу другорядного предмету.
Поліський край з 1939 року перебував під утиском польської шляхти. І ось вересень 1939 року – кайдани рабства розірвані. Широко розкрила двері школа для дітей української бідноти. Прості. Знайомі до болю рідні слова вимовляє дітям учителька Ніна Миронівна Ярмощук.
Із спогадів Івана Володимировича Шиманського: «Перший дзвінок 1939 року. Так, перший дзвінок радянської школи. У мене мороз побіг поза шкірою під час виступу перед дітьми. А серед дітей панує тиша. Налякані минулим, вони ідуть в незнайоме майбутнє…»
В 1942 році Іван Володимирович Шиманський – директор Бабинської семилітньої школи був по-звірячому вбитий німцями.
У повоєнний час навчання велося у трьох приміщеннях. У старій церковно-приходській школі не вистачало класних кімнат. Тому було задіяне приміщення колишньої старої конюшні. Там було обладнано три класні кімнати і дві класні кімнати добудовано. Завідуючий навчальною діяльністю був Задолинний Едуард, за фахом – учитель математики. Великі перспективи накреслив він на майбутнє. Докладав всі сили, щоб дати якомога більше знань. Тисячі, сотні тисяч жителів України стали жертвами фашистської орди. Німецькі окупанти схопили і Задолинного Едуарда. Без слідства він був розстріляний разом з десятком інших односельчан.
Віра Лаврівна Дубиня-Гордійчук народилася в 1925 році. З лютого 1945 року працювала старшою піонервожатою в Бабинській середній школі.
Піонерська організація була малочисельна. Вона становила 15-20 піонерів.
Головою ради дружини була Гулько Людмила. За час роботи Віри Лаврівни у школі швидко зросла піонерська організація. У 1946 році нараховувала 60 піонерів. Вони любили свого керівника, допомагали їй в роботі. З 1961 року Віра Лаврівна Дубина-Гордійчук працювала старшим вихователем дитячого садка.
У квітні 1965 року почалося будівництво нової школи. І вже 1 вересня 1968 року перший дзвінок проходи на подвір'ї нової трьохповерхової школи.
Учні мали в своєму користуванні нові, світлі класи, обладнані фізичний, хімічний, біологічний та інші кабінети, спортивний зал.
У старому дитячому садочку на території парку теж розміщено дві класні кімнати. А з іншого боку – гуртожиток, де жили діти з навколишніх сіл і навчалися в школі.
У 1955 році школа стала прогресивкою. Перший випуск середньої школи був у 1957 році. Того року випускниками стали 18 учнів, які закінчили 10 класів.
Наступного 1958 року випускниками стали уже 33 випускники.
На кінець 1960 року в школі працювало 42 вчителі та вихователі. З них 26 з вищою освітою. Творчим пошуком , самовідданою працею, відповідальним ставленням до своїх обов'язків відзначалися такі вчителі: директор школи – Супруненко А.В., Вітряк С.Р., Тараненко А.Я., Головайчук В.П., Гельман І.Г., Нечипорук П.І., Овод О.В., Данькович Н.В.
Створено матеріально-технічну базу школи. Обладнано такі кабінети: української мови та літератури – 2, математики – 2, фізики – 1, хімії – 1, біології – 1, початкової воєнної підготовки – 1, історії і суспільствознавства – 1, лінгафонних – 2. Обладнано піонерську кімнату, Зал Бойової і трудової слави. З 1979 року запроваджено поглиблене вивчення іноземної мови.
Синюк Юрій Володимирович – «Наш директор» – так у школі звали шановного Юрія Володимировича. Людину з посивілими скронями, зі щирою душею і добрим батьківським серцем
Директор – учитель учителів. Адже треба бути тонким психологом, щоб знайти підхід до кожного. Вся його праця – повна віддачі, сил і енергії. 7 січня 1976 року Юрію Володимировичу було присвоєно звання «Відмінник народної освіти».
Директорами школи були: Шиманський Іван Володимирович, Глинська Ганна Єрофеєва, Сорокін Михайло Маркович, Федоров Петро Арсенович, Васильківський Степан Гаврилович, Супруненко Андрій Вікторович, Вітряк Сергій Романович, Синюк Юрій Володимирович. Директором ліцею є: Вакульчик Наталія Петрівна
Вчителі 70-х років: це – Синюк Юрій Володимирович, Вітряк Сергій Романович, Копенко Марія Василівна, Кольц Раїса Омелянівна, Марчук Петро Андрійович, Нечипорук Олена Василівна, Овод Олена Василівна, Бестюк Катерина Савівна, Засморжук Таїса Федорівна, Марчук Володимир Петрович, Головайчук Володимир Петрович, Тарасенко Надія Петрівна, Подмокова Катерина Гаврилівна, Марчук Софія Іванівна, Похилюк Олена Дмитрівна, Лепеха Броніслава Яківна, Невірковець Валентина Михайлівна, Нечипорук Петро Іванович, Головатчик Тетяна Миколаївна.
Вчителі 80-х років це – Шевченко Людмила Олександрівна, Зінчук Сергій Федорович, Чорноброва Галина Іванівна, Невірковець Євген Миколайович, Засморжук Таїса Федорівна, Фесенко Лідія Василівна, Гречич Раїса Макарівна, Тарасюк Микола Родіонович ,Бойко Валентина Захарівна, Якимчук Галина Михайлівна, Родчин Лариса Олексіївна, Тарасюк Майя Петрівна, Захарець Віталій Леонідович, Подмокова Надія Нестерівна,Савич Людмила Павлівна.
Для багатьох вчителів школа – це життя. Адже, не залежно від віку вони пам'ятають кожного свого учня і прагнуть творчого пошуку.
У Рівненському районі є навчальні заклади, які впродовж багатьох десятиліть мають стабільний авторитет. Мабуть, запорука успіху в тому, що вдається зберегти тонкий баланс багаторічних традицій та нових підходів до навчання та виховання. До таких закладів належить Бабинський ліцей. Попри солідний вік заклад постійно розвивається, в ньому вирує життя. Сьогодні Бабинський ліцей – красива і затишна оселя. В школі діє 21 навчальний кабінет, актовий та спортивний зали, спортивний майданчик, їдальня на 60 місць, бібліотека, комбінована майстерня, облаштовано ігровий куточок для учнів 1-4 класів, комп'ютерний клас (10 учнівських комп'ютерів та 1 учительський, планшети), кабінет інформаційних технологій (7 учнівських, та 1 учительський), хороший методичний кабінет. У ньому достатньо спеціальних періодичних видань, навчальних посібників, численні методичні розробки, доповіді.
Вчителі Бабинського ліцею пишаються і радіють з того, що у вінку слави України є й їхні барвисті квіти, що покоління будівничих, пройшовши через горнило школи, здобуло знання, пішло у життя морально загартованим.